Посади вербу, бо де вербиця, там чиста водиця (приказка)
========
Посади вербу із молитвою,
Посади гінку, може прийметься.
Із молитвою - мо' очистяться
Наші річеньки скаламучені.
Може вляжуться кола смертнії,
Потечуть струмки неполинові.
І весна сипне цвітом яблуні,
Цвітом зусрічі та оновлення
У криниченьку, у покинуту,
Не забутую, а оплакану.
І в густу траву гупне яблукo
Не отруєне, не обкурене
Смертю тихою, непомітною.
Вродять вишні нам рясно-рясненько.
Порадіємо зорям ясненьким.
Защебечуть ще діти сонячно,
Усміхнемося, люди, сонечку.
Повернеться дід, сивий, немічний,
Щоб померти там, де народжений.
І своя земля пухом вляжеться,
Проростатиме незабудками.
Зашумлять тоді верби радісно.
В чисту річеньку роси вдячності
Будуть капати з гілок схилених.
У спекотний день заховаємось
В тінь лелечих крил. Утамуємо
Спрагу чистою прохолодою,
Як колись діди наші й прадіди.
Посади вербу із молитвою,
Із молитвою, із гарячою,
Покаянних сліз не жаліючи.
Може виросте. Може виплачем
Ген гріховності, світ руйнуючий,
Відбудуємо храм спаплюжений,
Златокупольний у душі своїй.
Ми молитвою порятуємо
Дорогий наш край - він приречений.
Нам останній шанс подаровано.
Не зневаж його. Богу вічному
Наші біди всі доручаючи,
Посади вербу із молитвою,
Із гарячою - хай приймається.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Дьявольская сеть... - Vladimir (PVL) Наши дни как никогда раньше отданы на откуп сатане , вместе с нами и нашими детьми... Голубой экран одинаков что в кино , что в казино, что в комьютере, что в современном телефоне и дети наши особенно как зомбированные двигаются по жизни уставясь завороженно в экран и нас самих притягивают завороженно огни казино и кинотеатров в надежде получить крупный выигрышь или удовольствие от просмотра очередного голивудского перла, и как правило после просмотра или выхода из казино ощущаем опустошенность, разбитость,обворованность, обманутость, ведь обещали одно , а получилось совсем другое...
А Господь все ждет, а Спаситель все роняет слезы...
Исполни Духом, о Господь... - Ольга Васильева Здесь и далее в моих стихах указанная в скобках дата - дата первоначального написания стихотворения. После написания стихотворения могли неоднократно редактироваться автором.
Человек, о котором говорится в последнем куплете ("тот, кто мне из смертных всех дороже") - адвентистский пастор А.В.К.
