Определяй и выбирай… В реальной, повседневной жизни – это алгоритм наших побуждений к действию. Даже если вы с этим не согласны – вы (как это не парадоксально), подтвердили это! То есть определили для себя и выбрали – не согласиться. И вы знаете, сколько в жизни человеку приходится определять и выбирать – каждый день! Вернее сказать – каждую минуту. Впоследствии, мы пожинаем плоды нашего выбора: расстраиваемся, ликуем, вдохновляемся, плачем или радуемся. Но выбор сделан – и результат получен. Факторов влияющих на наш выбор, очень много: люди, обстановка, опыт и даже настроение. И ладно, если мы ошиблись в решении не многозначащем для жизни, но ведь приходится выбирать и судьбоносные… Так хочется выбирать ПРАВИЛЬНО!..
Какие чувства охватывают молодых женщин, при известии, что в них зарождается новая жизнь? Это могут знать, только они сами. Но скорее всего, в современном мире это зависит от обстоятельств, в которых они находятся. Может у кого-то отличный дом, муж работящий (да еще и непьющий!), живы родители… Известие о беременности – всеобъемлющая радость, ощущение полноты жизни и исполнения своего предназначения!
А кто-то, в желании освободиться от домашней тирании алкоголички матери, или насильника отца (отчима), в отчаянном желании найти «настоящую и светлую» жизнь, сбегает из дома и находит приют в подвалах или в притонах. Оказавшись в «положении», паникуют, осознавая возможную обузу, либо яростно ненавидят «ублюдка» ища способ поскорее избавиться от него...
25-летней Нине, врачи объявили, что она беременна. У Нины уже есть дочь, которой пару месяцев назад исполнилось 3 года. Чудесный ребенок! Муж - красавец, шахтер! 2-х комнатная благоустроенная квартира! Через месяц праздник – Новый 1972 год!.. Какие чувства наполнили ее? Кто знает? - Она!.. и Бог. Какая жизнь сложится у нового человечка, всегда верится в лучшее, но этого не знает даже она!.. Но знает Бог.
Нина желала этого ребенка! Только здоровье ее, после первых родов серьезно пошатнулось (наверно сказалось послевоенное детство.), пришлось перенести 2 операции. Ничего, ведь она еще молода!..
Врачи думали по - другому… они настаивают избавиться от ребенка, иначе сохранность ее жизни они не гарантируют. Но что же муж ? Он же должен понять ее, поддержать! Ведь это их дитя!.. Но муж и вся родня, встали на защиту ее жизни. Быть или не быть ребенку! Кто определяет – ОНА!.. А кто дает сами определения? Добрые определения дает – БОГ! "Всякий добрый и совершенный дар приходит свыше, от Отца, Создавшего свет небесный. Бог постоянен и неизменен."(Библия.Иак.1:17)
Нина сделала определение: не важно, что думают остальные и неважно, что будет со мной! Ребенку – БЫТЬ!.. Так появился – я.
Друзья, какие определения и решения принимаете вы?
--- Авторские права на произведение принадлежат газете "Для ТЕБЯ". Публикация произведения допускается только по согласованию с редакцией газеты.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
