В неизвестность после смерти улетают наши души, и за гранью мироздания,вроде снова оживают.... так нас этому учили, то и это говорили, мы кивая соглашались, суетились, и грешили. Все что в этой жизни мерзко- было очень интересно, что лежало под запретом, все попробовать хотелось. Извращенный ум и сердце, и язык лукаво лестный, но при этом каждый скажет :" что вы? что вы? я же честный!". Неуютно было в сердце, совесть часто обличала, и душа рыдая ночью все прощения искала. И блуждали мы по миру , в беспокойстве и тревоге, смерть в затылок нам дышала и в грехах там забирала. Страшно жить без покаяния, без прощения и веры, страшно жить не зная Бога, зло творить без всякой меры. В эти дни эпохи темной, где разгул страстей бушует, мы сплотимся потеснее, у истоков колыбели. У истоков веры нашей -неземного вдохновения, у креста Голгофы -ставшем- центром грехоискупления. И взирая на Иисуса,Его славное служение,мы прославим Бога правды, за великое спасенье! И теперь мы точно знаем, куда души улетают, в небесах, за третьем небом они с Богом обитают. Зная эту Божью милость - радость в сердце оживает, смерть над нами уж не властна и душа поет от счастья!!!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
